Доцент В.Г. Наливайко
В умовах обмеженості енергетичних ресурсів забезпечення раціонального енергоспоживання визначає темпи та якість розвитку сучасного суспільства. Рівень використання потенціалу енергозбереження на сьогодні в Україні незадовільний, незважаючи на ряд прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Ефективність використання енергоресурсів особливо низька в житловій сфері. Погіршує ситуацію наявність постійно зростаючих втрат енергоресурсів у комунальних мережах внаслідок погіршення їх технічного стану, значного фізичного зносу та, як наслідок, аварійності.
Енергозбереження в інженерних системах та при комплексній реконструкції житлової забудови формується під впливом двох основних груп організаційно-технологічних рішень: організаційно-технологічні рішення, пов'язані з енергоефективністю будівлі, та організаційно-технологічні рішення, пов'язані з забезпеченням енергоефективності інженерної інфраструктури.
Процес формування енергозбереження інженерних систем мікрорайону (кварталу), що підлягає комплексній реконструкції, – це активна система реалізації функції енергозбереження, оскільки при цьому застосовуються рішення, пов’язані з інженерним обладнанням. Активні системи енергозбереження часто включають у себе обладнання, яке використовує та перетворює енергію відновлювальних джерел енергії для потреб опалення, вентиляції та водопостачання. До такого обладнання належать сонячні колектори, вітрові генератори; теплові насоси для рекуперації тепла з повітря, що викидають вентиляційні системи; використання тепла ґрунту чи підземних вод.
Взагалі, інженерні системи – це сукупність всіх мереж та комунікацій, які призначені для забезпечення комфортного проживання людей, довговічної експлуатації будівель, а також нормальної роботи технологічного обладнання.
Відомо, що втрати теплової енергії лише під час транспортування в централізованих мережах теплопостачання в Україні складають 45-60 %.
Низький рівень теплоізоляції збільшує ці втрати на 15-20 %. Тобто споживач отримує меншу частину теплової енергії. Активний розвиток технологій генерації на основі відновальних джерел енергії (ВДЕ) пов’язаний з їх потенційно невичерпним обсягом енергії. Однак у порівнянні з традиційними джерелами енергії, первинними енергоносіями яких є нафта, газ або вугілля, відновлювальні джерела енергії мають низьку концентрацію і малу щільність енергетичного потоку, локальний характер використання, залежно від географічного положення, нерівномірність постачання енергії в часі. Ці фактори призводять до ускладнення системи енергопостачання на основі ВДЕ і переходу від централізованого до децентралізованого генерування енергії.
Підвищення енергоефективності у житловому секторі можливе при створенні енергоефективних житлових будинків (нове будівництво) та при підвищенні енергоефективності існуючого житлового фонду (реконструкція).
Курс лекцій з енергозбереження в інженерних системах знайомить студентів з основними положеннями в енергозберігаючих технологіях.
